Фінансові та економічні процеси, а також монетарна політика Нацбанку можуть бути незрозумілі пересічним українцям. Зокрема, нещодавно НБУ схвалив підвищення облікової ставки. Наразі ж представники регулятора вирішили детальніше пояснити роль цього інструменту у контролі над інфляційними процесами.

Про це йдеться у пресрелізі Нацбанку.

Наприкінці минулого року відбувся перегляд облікової ставки. Тоді її було встановлено на рівні 13,5%. У січні ж 2025 року регулятор вдався до ще одного підвищення ставки до 14,5%. Така політика Нацбанку має на меті спонукати банківські установи до підвищення власних ставок за депозитами в національній валюті. У свою чергу, це допоможе відновити зацікавленість населення до накопичення та зберігання заощаджень у гривні. А НБУ, завдяки збільшенню облікової ставки, матиме можливість зберігати контроль над інфляційними очікуваннями та дещо зменшити попит населення на іноземну валюту.

Наразі у вітчизняному банківському секторі вже спостерігаються перші зміни, спричинені грудневим підвищенням облікової ставки. А саме, чимало приватних банків в Україні почали збільшувати стави за гривневими депозитами. Поки що зазначені зміни є незначними. Проте вони цілком відповідають очікуванням НБУ. Адже наприкінці 2024 року фінустанови мали потребу у значних “вливаннях” ліквідності у систему. Така необхідність виникла через суттєві витрати бюджету.

Також у Нацбанку зауважують, що зміни банківських ставок не відбуваються миттєво. Банкам необхідний певний період адаптації до змін у монетарній політиці. Отож на еквівалентне збільшення ставок у банках на початку 2025 року регулятор не сподівався.

Звісно, облікова ставка не має жодного впливу на цілий ряд факторів, здатних провокувати зміни в економічному становищі та призводити до зростання інфляції. Зокрема, йдеться про погодні умови та врожайність сільськогосподарських культур. Проте цей інструмент дає можливість змінювати очікування населення. Водночас облікова ставка може спонукати українців збільшувати власні заощадження і, відповідно, знижувати споживання товарів та послуг.

До прикладу, при одночасному зростанні інфляції та відсутності відповідної реакції з боку НБУ населення очікуватиме подальшого росту цін. А це стане підґрунтям для підвищення заробітних плат, збільшення обсягів споживання, зростання попиту на заощадження в іноземній валюті. У підсумку самі ж очікування громадян і справді провокуватимуть подальший ріст інфляції та цін у країні. За таких умов зазначене зростання інфляційного тиску може бути довготривалим.

Водночас у Нацбанку зауважують, що підвищення облікової ставки потребуватиме від регулятора збільшення видатків за депозитними сертифікатами. Адже ставки за традиційними монетарними інструментами мають прив’язку до облікової ставки. Проте таке зростання витрат є цілком виправданим. Воно дозволить НБУ підтримувати фінансову та цінову стабільність в країні. До того ж, відсутність реакції регулятора на прискорення інфляції призведе до суттєво більших збитків для економічного сектору.

Важливим рівень інфляції є і для українського держбюджету. Адже інфляційні процеси впливають на попит на ОВДП у гривні. Зниження зацікавленості населення до державних облігацій, у свою чергу, послабить здатність Кабміну покривати видатки, пов’язані з оборонним сектором. Отож уряду доведеться або вдаватись до підвищення ставок за ОВДП, або шукати інші джерела фінансування оборонної галузі.

Низький попит на депозити та ОВДП у гривні провокуватиме відтік коштів населення на валютний ринок. Як наслідок, Нацбанку доведеться збільшувати витрати накопичених міжнародних резервів. А це загрожуватиме дестабілізацією валютного ринку та послаблюватиме можливості регулятора покривати різницю між експортом та імпортом.