Нещодавно Нацбанк вдався до підвищення облікової ставки. Таке рішення регулятора спрямоване на посилення контролю над інфляційними процесами в країні. Водночас у Нацбанку поділились власними інфляційними очікуваннями та пояснили, навіщо регулятор підвищив облікову ставку.

Про це в інтерв’ю виданню The Page розповів директор департаменту монетарної політики та економічного аналізу НБУ Володимир Лепушинський.

Як зазначає експерт, зростання інфляції у другому півріччі поточного року є цілком прогнозованим. Зважаючи на такі прогнози, влітку поточного року регулятор схвалив рішення про призупинення подальшого зниження облікової ставки. Проте, як згодом виявилось, дійсні темпи інфляції випереджають очікування НБУ. Передусім така тенденція виникла через гіршу за прогнозовану врожайність сільськогосподарських культур. Також посприяли зростанню інфляційного тиску витрати бізнесу на забезпечення власної енергонезалежності. Водночас сприяла інфляції й цінова політика виробників. Підприємства відреагували на подорожчання сировинного продовольства суттєвим підвищенням цін на власну продукцію.

Наразі Нацбанк прагне досягти більшого контролю над майбутніми темпами інфляції. Саме з цим і пов’язане рішення НБУ щодо підвищення облікової ставки до 13,5%. Водночас Володимир Лепушинський зауважує, що нині пришвидшення інфляційних процесів спровоковане тимчасовими факторами. Зокрема, в НБУ сподіваються на збільшення пропозиції продовольства у 2025 році.

Одним з нагальних завдань Нацбанку є запровадження заходів, спрямованих на уникнення так званої інфляційної спіралі. Йдеться про ситуацію, за якої очікування пришвидшення інфляції стають одним із факторів зростання інфляційного тиску. За таких умов населення готове платити більше за товари, а виробники, у свою чергу, очікуючи росту інфляції, заздалегідь підвищують ціни. Ця ситуація потребуватиме від регулятора значно радикальніших заходів ніж ті, які діють зараз. Щоб уникнути інфляційної спіралі, НБУ підвищив облікову ставку.

Головним завданням Нацбанку наразі є контроль інфляції. Проте, щоб наблизити її до цільового значення у 5%, регулятору потрібно підтримувати стабільність валютного ринку та зацікавленість населення в заощадженнях у національній валюті. Знову ж таки, одним з інструментів досягнення зазначених цілей є облікова ставка.

Також нині в Україні спостерігається структурний дефіцит валюти. Для його подолання Нацбанк вдається до валютних інтервенцій. Водночас минулого року регулятор здійснив перехід від фіксованого курсу валют до режиму керованої гнучкості. Це також пожвавило ситуацію на валютному ринку. У підсумку цьогоріч чисельність угод, укладених між банківськими установами, зросла на 50%, а їхні обсяги збільшилися втричі.

Вживав НБУ заходів і для стимулювання зацікавленості банків в залученні строкових гривневих коштів. Для цього регулятор вимагав від банківських фінустанов створення обов’язкових резервів. Як наслідок, у банківському секторі зросла конкуренція. А це, у свою чергу, допомогло зберегти привабливість гривневих депозитів у періоди зниження облікової ставки. Також Нацбанк дозволив банкам для забезпечення резервів купувати ОВДП. Завдяки такому рішенню відбулося зниження ймовірності емісійного фінансування держбюджету.

Директор департаменту монетарної політики та економічного аналізу НБУ зазначає, що нині дедалі більше роль номінального якоря відіграє інфляція. Така тенденція одночасно з послабленням інфляційного тиску лише посилюватиметься.

Через високий рівень невизначеності вітчизняний бізнес та домогосподарства не мають змоги планувати власну діяльність. Політика ж Нацбанку спрямована на її зниження. Отже, хоча й будувати прогнози в умовах сьогодення дуже важко, але бізнес може розраховувати на адекватне реагування НБУ на ті чи інші зміни в економічному секторі. Наразі Нацбанк та банківський сектор швидко адаптуються до умов війни. А це вже є фактором, який певною мірою знижує невизначеність.