Російсько-китайські економічні відносини опинилися під новим тиском через різке зростання курсу юаня, що створює серйозні труднощі для російських імпортерів. Згідно з інформацією, опублікованою The Moscow Times, китайські банки суттєво підвищили вартість своєї національної валюти для компаній з Росії.

До недавнього часу курс юаня в китайських банках майже не відрізнявся від офіційного курсу, встановленого Центробанком Росії. Однак поточний тиждень ознаменувався кардинальними змінами в цій сфері. Хоча в самій Росії юань також подорожчав, темпи його зростання були значно нижчими. Якщо на початку серпня курс коливався в діапазоні 11,8-11,9 рубля за юань, то цього тижня на Московській біржі спостерігалося падіння на 2%. При цьому офіційний курс ЦБ РФ станом на 15 серпня становив 12,07 рубля за юань.

Натомість китайські фінансові установи пропонують обмінний курс, що перевалює за позначку 13 рублів. Найбільш разючі зміни відбулися в регіональних та сільських банках Китаю. Починаючи з 13 серпня, вони підвищили курс юаня на 5,5-7%. Показовим є приклад сільських комерційних банків Суйфеньхе та Ханчжоу: якщо минулого тижня вони конвертували рублі в юані за курсом приблизно 12,7 рубля, то зараз цей показник сягнув 13,4 рубля за юань.

Тенденція до підвищення курсу не оминула і великі банківські установи. Зокрема, державний Bank of China тепер здійснює конвертацію рублів у юані за курсом 13,089 рубля, тоді як наприкінці минулого тижня цей показник становив 12,3 рубля. Аналогічно зріс і курс купівлі юаня – з 11,8 до 12,5 рубля.

Думка експертів

Експерти характеризують поточну ситуацію як “ідеальний шторм” для російських імпортерів. Падіння курсу рубля посилюється фрагментацією валютного ринку. Додаткове напруження вносить дедлайн, встановлений США щодо припинення операцій з Московською біржею, який нещодавно було відтерміновано на два місяці.

Видання також звертає увагу на те, що китайські банки значно скоротили обсяг операцій з Московською біржею. Водночас іноземні фінансові установи запровадили практику розподілу юанів на дві категорії: “брудні” (придбані або отримані з Росії) та “чисті” (які не були в обігу на російському ринку). Ці фактори створюють додаткові перешкоди для російських підприємств, які прагнуть розвивати бізнес-зв’язки з китайськими партнерами.